Чинники стресу в екстремальних ситуаціях
Людина може опинитися в різних екстремальних умовах. Екстремальними їх називають тому, що вони можуть завдати людині фізичної або психологічної шкоди, можуть загрожувати здоров’ю й життю. Війна, пожежі, повені, землетруси, бурі й грози, аварії — усе це екстремальні ситуації. Але екстремальною може бути й ситуація, коли людина заблукала в лісі або в чужому місті, стала жертвою нападу хуліганів і злочинців або несподівано для самої себе занедужала.
Звісно, що в екстремальній ситуації людині погано. Вона може відчувати страх, тривогу, біль, перевтому. У неї може виникнути відчуття самітності, безвиході, зневіри в те, що вона впорається із ситуацією. Нарешті, екстремальна ситуація може бути пов’язана з відчуттям голоду, холоду, спраги.
Страх повідомляє нам про небезпеку, але якщо ми підкоряємося йому, то він починає нам заважати. Страх посилюється, якщо людина не може знайти виходу із ситуації, яка склалася. Стан страху заважає думати й розв’язувати проблему. Отож, треба витрачати сили не на страх, а на пошуки виходу з екстремальної ситуації.
Біль так само повідомляє нам про небезпеку. Біль попереджає про те, що в організмі щось не так і що треба скорегувати свої дії, щоб не завдати йому ще більшої шкоди. Але не треба підкорятися болю.
В екстремальній ситуації слід перетерпіти біль, для того щоб урятуватися.
Перевтома виникає в результаті надмірних зусиль і напруги. Вона свідчить про те, що треба раціонально користуватися силами, які ще залишилися. Можливо, слід відпочити, і тоді можна здійснити заплановане.
Не забувайте, що впевненість у перемозі — це половина перемоги! Зневіра у власних силах заважає людині боротися й перемагати.
Чинники виживання в екстремальних ситуаціях
Що ж відбувається з людиною в екстремальних ситуаціях? Як вона поводиться, що відчуває? Які чинники допомагають їй виживати?
Екстремальні ситуації призводять до граничної напруги людини, порушення її звичайної поведінки. Важливо, щоб людина зберегла самовладання і знайшла вихід з такої ситуації. Поведінка кожної людини в екстремальній ситуації є індивідуальною, тому що люди різні і їхні реакції й дії теж будуть різні. Багато залежить від особливостей темпераменту, життєвого досвіду, професійних знань, навичок, характеру людини. Одні люди під впливом стресу проявляють повну безпорадність і не в змозі протистояти стресовим впливам. Інші, навпаки, є стресостійкими і найкраще проявляють себе саме в ті моменти небезпеки, які вимагають напруження всіх сил. Чинниками виживання в екстремальних ситуаціях є готовність діяти, сила волі, колективізм, тобто вміння діяти спільно з людьми, які є поруч.
В екстремальних ситуаціях виживає той, хто:
• може заспокоїтися, вгамувати емоції, обміркувати свої подальші дії;
• готовий активно діяти, використовуючи всі свої знання, уміння, навички й сили;
• має високу самооцінку, упевненість в успіхові, силу волі;
• готовий допомагати тим людям, які опинилися поруч із ним.
Кожна людина опиняється в екстремальній ситуації з тими можливостями й тим досвідом, які в неї є. Якщо ви не можете підтягнутися на перекладині навіть один раз, то, звісно, не зможете спуститися на мотузці з поверху на поверх, рятуючись від вогню.
Тому готовність до екстремальної ситуації формується упродовж усього життя. Отже, ваша готовність до екстремальної ситуації залежить від того, чи робите ви щодня зарядку, як тренуєте свій розум і волю, що робите для того, щоб зміцніти фізично й психологічно.
Позитивне мислення
Наші думки суттєво впливають на наше життя. Позитивне мислення і позитивні емоції людини є джерелом її впевненості в собі та адекватної самооцінки. Негативне мислення й негативні емоції призводять до протилежного, тобто невпевненості в собі та заниженої самооцінки.
Позитивно мислити — значить думати так:
• «я обов’язково вирішу цю проблему»;
• «мені щастить»;
• «у мене достатньо бажання й волі, щоб це зробити»;
• «я зумію, зможу, у мене вийде»;
• «я впевнений (впевнена) в собі».
Негативно мислити — значить думати так:
• «у мене нічого не вийде»;
• «не варто й братися за це, у мене мало сил і можливостей»;
• «я невдаха»;
• «мені обов’язково щось завадить»;
• «у мене погані передчуття».
Позитивне мислення не дається нам від народження. Треба навчитися позитивно мислити, причому в будь-якій ситуації.
Наприклад, ви брали участь у змаганні зі стрибків у висоту і посіли останнє місце. Що в цьому хорошого? Та багато! По-перше, ви брали участь — і це добре, тому що ви стрибали, відточували своє вміння і просто раділи руху. Пам’ятаєте відомий девіз: «Головне не перемога, головне — участь»? По-друге, ви набули досвіду змагань. Похвилювались і тепер розумієте, як можна справлятися із цим хвилюванням. Досвід дорогого коштує. Як кажуть, за одного битого двох небитих дають. Можливо, було в цих змаганнях ще щось хороше? Пригадайте, точно було. Вам однокласники кричали з трибуни: «Давай! Давай!». Саме за вас вболівали друзі, і це теж чудово!
Подивіться зворушливе відео «Позитивне мислення».
Опорні точки. Людина може опинитися в екстремальних умовах, які загрожують її життю й здоров'ю. Вона мусить уміти долати свій страх і діяти таким чином, щоб захистити себе. У цьому людині допомагає позитивне мислення, упевненість у своїх силах та життєвий досвід.
Запитання для повторення й обговорення
і-іі рівні
1. Які умови можна назвати екстремальними?
2. Як біль може нам допомагати?
ііі рівень
3. Які якості людини допомагають їй виживати в екстремальних ситуаціях?
4. Від чого залежить ваша майбутня готовність до екстремальної ситуації?
V рівень
5. Наведіть приклади екстремальних ситуацій, у яких ви самі перебували. Що ви при цьому відчували? Як ви при цьому поводилися?
6. Чи добре було б людині, якби вона зовсім не відчувала болю?
7. Доведіть, що наші думки суттєво впливають на наше життя.
8. Чим відрізняються позитивне й негативне мислення?
Вправа № 13
«Формування позитивної адекватної самооцінки»
Мета: відпрацювати навички формування позитивної адекватної самооцінки.
Хід роботи
1. Спробуйте розв’язати головоломку.
Візьміть шість сірників і побудуйте з них чотири рівнобедрені трикутники. При якому варіанті їх розташування це можливо?
На розв’язання цієї головоломки ви можете витратити тільки шість хвилин.
2. Незалежно від того, розв’язали ви головоломку чи ні, дайте собі позитивну адекватну самооцінку, вибираючи із запропонованих варіантів самооцінки:
— Я молодець, бо розв’язав цю головоломку.
— Я найгірший у класі, бо не розв’язав головоломку.
— З мене всі за спиною сміються, бо я не розв’язав головоломку.
— Я знав, що обов’язково розв’яжу цю головоломку.
— Я й раніше розв’язував подібні головоломки.
— Я зовсім дурний, бо не розв’язав головоломку.
— Я розумний, але для розв’язання головоломки мені просто не вистачило часу.
— Тепер зі мною не стануть дружити, адже я не розв’язав головоломку.
— Головоломка занадто складна для семикласника.
— Я обов’язково подумаю над головоломкою вдома та розв’яжу її.
— Крім мене багато однокласників теж не розв’язали цю головоломку, значить, я — як усі — не кращий і не гірший.
— Я ніколи не навчуся розв’язувати такі головоломки.
3. Проаналізуйте свої відповіді.
Доведіть, що ваша самооцінка є позитивною.
Доведіть, що ваша самооцінка є адекватною. Наведіть приклад ситуації, у якій ви теж дали собі позитивну адекватну самооцінку.
4. Зробіть висновки.
Бажаю кожному з вас безпеки, добра та позитивного мислення!
З повагою, практичний психолог школи Марія Самарська.
